Шляхи передачі

Розповсюдженість та шляхи інфікування вірусом герпесу

Головна Шляхи передачі

Життєздатність вірусу герпесу у зовнішньому середовищі при кімнатній температурі і нормальній вологості повітря зберігається протягом 24 годин, при температурі 50-52°С він інактивується через 30 хвилин, а при низьких температурах (-70°С) вірус здатний зберігати життєздатність протягом 5 діб. На металевих поверхнях (монети, дверні ручки, водопровідні крани) вірус виживає протягом 2 годин, на вологих тканинах (рушники, вата, марля) – протягом усього часу їх висихання (до 6 годин).

Віруси простого герпесу 1 і 2 типів зазвичай передаються безпосередньо при прямому контакті з пошкодженими тканинами або біологічними рідинами інфікованої людини, а також побутовим шляхом через предмети, що використовуються в повсякденному житті. Можлива також передача інфекції повітряно-крапельним шляхом. Варто зазначити, що інфікування вірусом можливе під час періодів безсимптомного вірусоносійства. Однак вірус герпесу не здатний проникати через неушкоджений роговий шар шкіри, що обумовлено відсутністю на ньому специфічних рецепторів.

Після потрапляння на шкіру або слизову оболонку протягом 4 – 6 діб вірус простого герпесу розмножується в клітинах шкіри та слизової оболонки, що викликає утворення характерних для герпетичної інфекції проявів – утворення численних пухирців з прозорим вмістом. Також можуть збільшуватися лімфатичні вузли, погіршуватися загальне самопочуття. Загалом вираженість проявів залежить від стану імунної системи людського організму.

Герпес проникає через слизові оболонки порожнини рота, верхніх дихальних шляхів і статевих органів. Подолавши тканинні бар’єри, вірус потрапляє в кров і лімфу. Потім потрапляє в різні внутрішні органи. Вірус проникає в чутливі нервові закінчення і вбудовується в генетичний апарат нервових клітин, де залишається на все життя. Імунна система реагує на проникнення герпесу виробленням специфічних антитіл, які блокують циркулюючі в крові вірусні частинки. Характерно пробудження інфекції в холодну пору року, при простудних захворюваннях, при гіповітамінозі.

Виникнення рецидивів

Вірус простого герпесу 1 і 2 типів, після закінчення спалаху захворювання, зберігається в нервових гангліях, де досить довго може ніяк не проявляти себе. Утакому стані нові віруси не утворюються. Причини повторної активації (рецидивів) герпетичної інфекції точно не встановлені, але відомі фактори, що провокують розвиток і рецидиви проявів:

  • зміни в імунній системі, наприклад у жінок перед, після і під час менструації;
  • ГРВІ, грип та інші захворювання, що супроводжуються високою температурою;
  • локальні пошкодження в ділянці губ або очей;
  • побічні ефекти променевої терапії;
  • переохолодження або перегрівання;
  • вплив ультрафіолетового опромінення.

Тривалість періоду виділення віруса після щезання основних проявів у віруса простого герпесу 1 типу – до 1 місяця, а 2 типу – доба.

Вірус вітряної віспи передається через безпосередній контакт з ураженою шкірою або повітряно-крапельним шляхом. Цей вірус вирізняється надзвичайною леткістю: якщо в дитячому садочку в одній групі буде хоча б одна дитина з вітрянкою, то з вірусом проконтактує увесь дитячий садок, навіть ті, хто у групу, де перебуває інфікований малюк жодного разу не заглядав. Тому понад 90% дорослих стикається з цим вірусом у дитинстві, а людський імунітет протягом усього життя «тренується» щоразу, як тільки відбувається контакт з інфікованою людиною, частіше за все з власними дітьми. Це є своєрідним захистом від оперізуючого лишаю – ще одного захворювання, що викликається вірусом вітряної віспи. Він може тривало «переховуватись» від захисних сил організму в неврових вузлах. Якщо в дорослому віці виникають ситуації, що суттево послаблюють імунітет (погіршення стану здоров’я або надмірний стрес), вони зумовлюють «пробудження» вірусу. Оперізуючий лишай характеризується появою больових відчуттів вздовж нервів і головного болю. Через кілька днів на ділянці шкіри по ходу нерва виникає висип у вигляді згрупованих пухирців з прозорим, а при тяжкому перебігу – гнійним і кров’яним вмістом. Одночасно спостерігається збільшення лімфатичних вузлів, підвищення температури тіла, погіршеня самопочуття. Відчуття болю в нервах може зберігатися місяцями після одужання.

Вірус Епштейна-Барр (вірус герпесу 4 типу) теж надзвичайно поширений серед людей. Він уражає захисні клітини крові (лімфоцити) і епітеліальні клітини. Він зазвичай поширюється через рідини людського організму, зокрема слину, тому його можна «отримати» при поцілунках, спільному використанні посуду, зубних щіток тощо. Вірус Епштейна-Барр також передається через інтимний контакт, через сперму, а також через кров при переливанні крові та пересадці органів. Більшість людей стикаються з цим вірусом у певний період свого життя, частіше в дитинстві. На сьогодні вважається, що 50 -70% дорослого населення і 50% дитячого інфіковано ним. Однак більшість людей не знають про те, що вони інфіковані.

Цитомегаловірусні інфекції на сьогодні є одними з найбільш поширених вірусних інфекцій у всьому світі. Цитомегаловірус (вірус герпесу 5 типу) розмножується переважно в слинних залозах і нирках і виділяється з організму інфікованого через слину і сечу. Тому передача здійснюється через контакт з інфікованими рідинами, а саме: повітряно-крапельним шляхом, а також через слину при поцілунках; статевим шляхом – через сперму. Можлива передача вірусу при переливанні крові, в пологах і під час вагітності.

Шляхи передачі вірусів герпесу 6, 7 і типів на сьогоднішній день вивчаються науковцями всього світу. Людство ще мало знає про них.

Матері можуть давати вірус герпесу своїй дитині під час пологів. Якщо дитина народилася під час першого епізоду генітального герпесу у матері, то вона матиме серйозні проблеми зі здоров’ям.

Розвиток герпесу в новонародженого відбувається при контакті дитини з вірусом простого герпесу в статевих шляхах під час пологів. Це захворювання є рідкісним, складаючи приблизно 10 випадків на 100 000 дітонароджень в світі, проте воно призводить до тривалої неврологічної інвалідизації або смерті. Ризик розвитку герпетичного ураження дитини особливо високий, якщо первинне інфікування матері відбувається на пізніх термінах вагітності. У жінок, які перенесли генітальний герпес до вагітності, ризик передачі вірусу дитині значно нижчий.

Вірус генітального герпесу може передаватися через плаценту, вражаючи нервову тканину плода. Особливо небезпечно вплив вірусу на майбутню дитину під час першого триместру вагітності, коли відбувається закладка внутрішніх органів малюка. Також генітальний герпес підвищує ризик викиднів і передчасних пологів. Для попередження передачі вірусу від матері до дитини під час пологів лікар може прийняти рішення про проведення кесаревого розтину.

Якщо зараження плода відбулося, вірус може вразити очі, шкіру, слизові оболонки і серцево-судинну систему дитини. При відсутності лікування смертність інфікованих новонароджених становить 60%.