Герпес. Корисна інформація

Безсимптомне вірусоносійство герпесу
небезпечне розвитком ускладнень у майбутньому

Вірус Епштейн-Барр

Вірус Епштейна-Барр –вірус герпесу 4 типу, який асоціюється із розвитком таких захворювань, як інфекційний мононуклеоз, синдром хронічної втоми, лімфогранулематоз , лімфома Беркітта, назофарінгеальна карцинома та деяких інших онкологічних захворювань. Вірус Епштейна-Барр (ВЕБ) широко розповсюджений, зазвичай інфікування відбувається у дитячому віці, тому більше 90% дорослих вже перенесли інфекцію та мають антитіла до ВЕБ. 

Шляхи передачі

Для вірусу характерний контактний шлях передачі, найчастіше інфікування відбувається при поцілунках (вірус у великій кількості міститься в слині). Вірус також може передаватись при переливанні крові та трансплантації кісткового мозку. Хворі на інфекційний мононуклеоз та люди  із зниженим імунітетом виділяють вірус у навколишнє середовище. 

Патогенез
Після потрапляння в організм людини ВЕБ починає розмножуватись у клітинах епітелію ротоглотки та слинних залоз. Інфікування В-лімфоцитів відбувається при їх контактуванні з епітеліальними клітинами, потім вірус потрапляє в кровоносні судини та розноситься по всьому організму. Проліферація В-лімфоцитів призводить до гіперплазії лімфоїдної тканини, яка є характерною для інфекційного мононуклеозу.
Згідно даних останніх наукових досліджень, резервуаром ВЕБ в організмі людини є В-лімфоцити, в яких вірус перебуває в латентному стані. Активація ВЕБ-інфекції сприяє ослабленню клітинного імунітету та, в свою чергу, проліферації заражених В-лімфоцитів. Важливим фактом є те, що проліферація заражених В-клітин є однією із головних ланок розвитку злоякісних новоутворень в організмі людини.
 
Клінічні прояви
ВЕБ є причиною розвитку інфекційного мононуклеозу. Це захворювання найчастіше проявляється ангіною, лихоманкою, збільшення лімфовузлів та появою в крові хворого атипових мононуклеарів. З ВЕБ також пов’язують розвиток деяких онкологічних захворювань , таких як рак носоглотки, лімфома Беркітта, лімфогранулематоз, В-клітинної лімфоми у ВІЛ-інфікованих.
Для інфекційного мононуклеозу характерний тривалий інкубаційний період - 4-6 тижнів, потім наступає продромальний період тривалістю 1-2 тижні. Потім з’являється біль у горлі, лихоманка, збільшуються лімфовузли. Характерним проявом є субфебрильна температура, яка може зберігатись до місяця. Найбільш вираженим проявом мононуклеозу є ангіна, яка нагадує стрептококкову. На тулубі та руках може з’явитись висипання у вигляді папул, описані також випадки розвитку вузлової еритеми та поліморфної ексудативної еритеми. В більшості випадків захворювання  триває 2-4 тижні, проте відчуття нездужання може зберігатись до декількох місяців.
Не дивлячись на те, що захворювання має сприятливий прогноз існує вірогідність виникнення ускладнень  інфекційного мононуклеозу (ураження ЦНС, обструкція верхніх дихальних шляхів, бактеріальна суперінфекція).
  
Ускладнення

ВЄБ-інфекція небезпечна розвитком цілої низки онкологічних захворювань таких, як назофарінгеальна карцинома, лімфома Беркітта, лімфома Ходжкіна, неходжкінські лімфоми. Можливий також розвиток різноманітних ускладнень: інфекційний мононуклеоз, гепатит, тонзиліт, синдром Стівенса-Джонсона. ВЄБ-інфекцію також пов’язують із синдромом хронічної втоми, який проявляється тривалою втомою,яка не зникає навіть після значного періоду відпочинку.