Герпес. Корисна інформація

Безсимптомне вірусоносійство герпесу
небезпечне розвитком ускладнень у майбутньому

Цитомегаловірусна інфекція

Цитомегаловірусна інфекція – широко розповсюджена вірусна інфекція, яка характеризується різноманітними формами перебігу, від безсимптомного вірусоносійства до тяжких генералізованих із ураженням внутрішніх органів та центральної нервової системи. Збудником інфекції є вірус герпесу 5 типу – цитомегаловірус (Cytomegalovirus hominis). Слід зазначити, що вірус не дуже заразний, для інфікування потрібні тривалі та тісні контакти із джерелом інфекції. Однак, ймовірність інфікування все ж існує, тому з огляду на специфіку перебігу цитомегаловірусної інфекції в окремих випадках, можна виділити наступні групи ризику:
-         вагітні;
-         люди з порушеннями функціонування імунної системи.
Люди, що входять до так званих груп ризику інфікування цитомегаловірусною інфекцією повинні своєчасно проходити обстеження та лікування. Особливо актуальним  для таких людей є встановлення ретельного контролю за перебігом захворювання, якщо інфікування вже відбулося. 
 
Шляхи передачі
Єдиним резервуаром та джерелом цитомегаловірусної інфекції є людина. Вірус у великій кількості може міститися в біологічних рідинах – слині, сечі, грудному  молоці, сім’яній рідині, секреті шийки матки. Інфекція передається повітряно-крапельним, статевим, контактним та трансплацентарним шляхами. Після інфікування людина залишається носієм вірусу на все життя, при чому часто вірус персистує в організмі та ніяк себе не проявляє. Статистика свідчить, що цитомегаловірусом інфіковано до 80% населення планети, при чому кількість інфікованих осіб майже однакова в розвинутих країнах та країнах, що розвиваються. Рівень вроджених цитомегаловірусних інфекцій значно вищий в країнах, що розвиваються. 
 
Патогенез
Вхідними воротами інфекції можуть виступати слизові оболонки верхніх дихальних шляхів, органів травного або урогенітального тракту. Зазвичай, після зараження цитомегаловірусом у людини розвивається латентна інфекція без виражених клінічних проявів. Як правило, причиною появи клінічних проявів інфекції виступають провокуючі фактори, які ослаблюють імунітет людини. Найбільш гостро інфекція проявляється у ВІЛ-інфікованих,  хворих на онкологічні захворювання та людей, що перенесли трансплантацію органів. 
 
Клінічні прояви
Тривалість інкубаційного періоду точно не встановлена. За умов нормального функціонування імунної системи людини ЦМВ-інфекція протікає як латентне вірусоносійство без вираженої симптоматики. Вроджена ЦМВ-інфекція може проявлятись у гострій та хронічній формах. У дітей з вродженою ЦМВ-інфекцією може спостерігатись жовтяниця, збільшення печінки та селезінки, діагностуватись вроджені вади розвитку, іноді несумісні із життям. Іноді інфекція може протікати безсимптомно, однак в майбутньому у таких дітей може спостерігатись порушення слуху, зору, розлади психіки.  У підлітковому віці цитомегаловірусна інфекція може проявитись у вигляді мононуклеозу. Рідко розвивається інтерстиціальна або вогнищева пневмонія, міокардит, плеврит, артрит, енцефаліт. Рідкісним ускладненням цитомегаловірусної інфекції є синдром Гийенна-Барре.
Характерним для цитомегаловірусної інфекції у людей із зниженим імунітетом є ураження ЖКТ, що проявляється виразками шлунку, стравоходу, тонкого та товстого кишківника. Може спостерігатись загострення неспецифічного виразкового коліту, холециститу.
У пацієнтів на фоні імуносупресивної терапії існує високий ризик розвитку цитомегаловірусної пневмонії та енцефаліту, при чому ці захворювання мають тяжкий перебіг та характеризуються несприятливим прогнозом. Також існує високий ризик розвитку тяжких інфекційних ускладнень у пацієнтів після трансплантації органів.
Цитомегаловірус є найчастішим збудником опортуністичних інфекцій у пацієнтів зі СНІДом. При чому саме цей вірус є однією із причин смерті ВІЛ-інфікованих. Смерть від цитомегаловірусної інфекції у імуноскомпрометованих осіб пов’язана із постійною активною інфекцією та поліорганним ураженням організму. На термінальній стадії захворювання характерний розвиток прогресуючої пневмонії, артеріальної гіпотонії, приєднання супутніх бактеріальних та грибкових інфекцій. 
 
Ускладнення
Первинна цитомегаловірусна інфекція може провокувати розвиток інтерстиціальної пневмонії, гепатиту, менінгоенцефаліту, синдрому Гийенна-Барре, міокардиту.
Найбільшу небезпеку становить розвиток цитомегаловірусної інфекції в період вагітності, що призводить до патології вагітності, плоду та новонародженого.  До таких наслідків може призвести і активація латентної цитомегаловірусної інфекції у вагітної.  Якщо відбулося внутрішньоутробне інфікування плоду, то у новонародженого можуть діагностувати мікроцефалію, хоріоретинит, гепатоспленомегалію. В подальшому у дитини можуть виявити глухоту та відставання розумового розвитку, аутизм, синдром дефіциту уваги, порушення координації рухів, розлади психіки, судоми, порушення зору. Слід також зазначити, що цитомегаловірусна інфекція досить часто виступає причиною невиношування вагітності на різних строках.