Герпес. Корисна інформація

Безсимптомне вірусоносійство герпесу
небезпечне розвитком ускладнень у майбутньому

Простий герпес

Простий герпес – група вірусних захворювань, збудниками яких виступають герпесвіруси 1 (ВПГ-1) та 2 типу (ВПГ-2), і які супроводжуються ураженнями шкіри,  слизових оболонок, органів центральної нервової системи та внутрішніх органів. ВПГ-1 найчастіше викликає ураження шкіри та слизових оболонок на обличчі, очей, ротової порожнини, а ВПГ-2 – аногенітальної зони. Простий герпес може викликати широкий спектр уражень в організмі інфікованої людини, від невеликих висипів на губах до тяжких запальних захворювань внутрішніх органів, при цьому тяжкість перебігу захворювання значною мірою залежить від стану імунної системи людини. Вірус простого герпесу є достатньо добре вивченим, помітним стає і значний прогрес у діагностиці захворювань, які він викликає. 

Шляхи передачі

Інфікування ВПГ відбувається контактним, повітряно-крапельним шляхами, а також вертикальним шляхом (внутрішньоутробне інфікування плоду). При чому інфікування контактним шляхом (через пошкодження шкіри або слизових) може відбуватись навіть при відсутності клінічних проявів у джерела інфекції. Можливість інфікування при контактуванні із предметами побуту та при використанні медичних інструментів обумовлені стійкістю вірусу в умовах кімнатної температури та нормальної вологості повітря (життєздатність вірусу за даних умов зберігається до 1 доби).  

Клінічні прояви
Інкубаційний період триває 2-12 діб.  Клінічна картина ВПГ проявляється появою висипів у вигляді згрупованих пухирців на шкірі та слизових оболонках. У розвитку простого герпесу можна виділити 4 стадії:
1)    Печіння – у місцях, де мають з’явитись пухирці спочатку виникає печіння та свербіж. Зазвичай людина, у якої герпес з’являєтьсяє не вперше, завдяки цим симптомам знає, що захворіла.
2)    Запалення – виникають болючі пухирці, які поступово збільшуються.  Якщо пухирців багато, то вони розташовуються групами, вміст пухирців являє собою прозору рідину, яка з часом мутнішає.
3)    Утворення виразок – пухирці розриваються, з них виливається рідина. На місці зруйнованих пухирців утворюються виразки.
4)    Утворення струпа – над виразками утворюються кірочки, пошкодження яких може супроводжуватися болем та незначною кровотечею.
 
Лабіальний герпес («лихоманка» на губах)
Зазвичай, лабіальний герпес викликає ВПГ-1, хоча його збудником може виступати і ВПГ-2. Характерним симптомом для лабіального герпесу є поява на губах висипів у вигляді згрупованих пухирців, які викликають больові відчуття та свербіж. Крім того, висипи можуть розташовуватись на шкірі навколо рота, слизовій носу, рогівці ока. Найчастіше клінічні прояви герпетичної інфекції  виникають на фоні застуди або іншого інфекційного захворювання, проте можлива їх поява після тривалого переохолодження, перебування на сонці або на фоні нервового стресу.
 
Герпес слизової оболонки рота
Герпетичне ураження ротової порожнини зазвичай має гострий перебіг, починається з загального занедужання та знесилення, підвищення температури тіла до 39-40о С, появи болю у м’язах.  Далі на піднебінні, яснах, поверхні язика з’являються пухирцеві висипи, які через 2-3 дні перетворюються на болісні виразки, які ускладнюють вживання їжі хворим. Повне згасання клінічних проявів наступає за 1-3 тижні, а вірус герпесу переходить у персистуючий стан.
 
Герпетичне ураження очей
Герпетичне ураження очей зазвичай проявляється у вигляді кератиту (запалення рогівки ока). Вірус може потрапляти до тканини ока наступними шляхами: через пошкодженій епітелій, по нервовим закінченням та з током крові по кровоносним судинам. Проникаючи у клітини рогівки, вірус активно розмножується в них та викликає їх некроз. Після згасання симптомів поверхневого герпетичного кератиту рогівка епітелізується, а вірус продовжує персистувати в нервовому стовбурі або в клітинах самої рогівки.
  
Генітальний герпес
Найчастіше причиною генітального герпесу є ВПГ-2 (80% випадків). Генітальний герпес передається статевим шляхом,  при чому у інфікованого партнера на той момент можуть бути відсутні клінічні прояви захворювання.  Зазвичай генітальний герпес має рецидивуючий характер перебігу, рецидиви (загострення) спостерігаються від 3 разів на місяць до кількох на декілька років.  Інколи захворювання має безсимптомний перебіг. Тобто лікар діагностує хронічний запальний процес статевих органів, лабораторні методи свідчать про вірусоносійство, а клінічних проявів інфекції немає.
Первинний генітальний герпес має більш тяжкий і тривалий перебіг аніж під час рецидиву захворювання. Інкубаційний період триває до 7 днів. Потім на фоні загальної інтоксикації та підвищеної температури тіла у хворого з’являються характерні висипи на статевих органах: у чоловіків вони локалізуються на голівці статевого члену, а у жінок – на промежині та на великих статевих губах. Інтенсивність симптомів при первинному генітальному герпесі наростає в перші 10 діб від початку захворювання, а повне загоєння наступає вже через 18-20 діб. Після зникнення симптомів вірус персистує у нерововому ганглії та активується при дії провокуючих факторів.
  
Ускладнення
Зазвичай, первинна інфекція, викликана вірусом простого герпесу, протікає легко. Однак, у маленьких дітей можуть спостерігатись ускладнення з боку центральної  нервової системи (фебрильні судоми, енцефаліт, менінгіт). Підраховано, що при первинній інфекції частота нападів у маленьких дітей може досягати 13%. Найнебезпечнішим ускладненням генітального герпесу є внутрішньоутробне зараження плоду (гематогенним шляхом), що становить величезну небезпеку розвитку вродженних вад, генералізованної герпетичної інфекції новонародженого або навіть загибелі дитини. Під час пологів, при проходження дитини родовими шляхами, ризик інфікування вірусом простого герпесу 2 типу становить близько 70% (навіть якщо у матері немає активного генітального герпесу). Неонатальний герпес зазвичай проявляється трьома клінічними формами:
- локальна, з ушкодженням шкіряних покривів та слизових оболонок;
- локальна з ураженням ЦНС;
- системна форма з ураженням ЦНС, печінки, легень, наднирників, розвитком ДВС-синдрому.
При швидкому поширенні герпесвірусів по організму людини можливе ураження декількох органів одночасно. Можливий розвиток пневмонії, езофагіту, гепатиту одночасно. При ураженні периферичної нервової системи розвиваються гангліоліт, гангліоневрит, поліневропатія, радикулоневрит. Ураження ЦНС зазвичай проявляється у вигляді енцефаліту або менінгоенцефаліту.
Останнім часом дослідники також пов’язують вірус простого герпесу 2 типу із розвитком онкологічних захворювань органів статевої системи як у жінок, так і у чоловіків (рак шийки матки, рак простати).