Герпес. Корисна інформація

Безсимптомне вірусоносійство герпесу
небезпечне розвитком ускладнень у майбутньому

Лікування

Завдяки вивченню механізмів поширення та розмноження герпесвірусів в організмі людини стало можливим створення цілої низки протигерпетичних препаратів.  На сьогоднішній день в арсеналі лікаря наявний цілий ряд засобів специфічної та неспецифічної дії, які можуть використовуватись для лікування герпесу. До так званих противірусних хіміотерапевтичних засобів, які найчастіше використовують для терапії герпесвірусних інфекцій, відносяться  синтетичні ациклічні аналоги нуклеозидів (ацикловір та його похідні). Використання протигерпетичних хіміотерапевтичних препаратів переслідує наступні цілі: 
-         зменшення клінічних проявів інфекції;
-         попередження рецидування інфекції;
-         попередження передачі інфекції партнеру.
 
Однак, величезний досвід використання синтетичних препаратів для лікування герпесу показав, що хоч вони і здатні призупинити розвиток симптомів герпесу, попередити рецидиви та знизити їх частоту зазвичай їм не вдається. До того ж, неможливо попередити інфікування партнера при генітальному герпесі, відомо що інфікована людина виділяє вірус навіть в період ремісії. До того ж, лікування протигерпетичними хіміопрепаратами виявляється малоефективним навіть в контексті зменшення клінічних проявів інфекції. Найчастіше причиною недостатньої ефективності хіміотерапевтичних протигерпетичних засобів є стійкість віруса герпесу до ацикловіру. Вирішенням питання пошуку більш дієвих лікарських засобів стала розробка нових синтетичних препаратів (похідні ацикловіру), які характеризуються як більшою ефективністю, так і гіршою переносимістю (хімічні модифікації ацикловіру провокують розвиток більшої кількості токсичних реакцій).
 
Як відомо, хронічна герпесвірусна інфекція (як і будь-яка інша), обумовлена тривалим персистуванням збудника в організмі людини, сприяє розвитку імунодефіциту через недостатність кількох ланок імунної системи. З цією метою під час лікування та для попередження загострень хронічної герпесвірусної інфекції необхідним також є використання засобів для корекції імунного статусу людини. Тому, при лікуванні хронічних герпесвірусних інфекцій найчастіше застосовують комплексний підхід – використання противірусного препарату специфічної дії та імуномодулюючих засобів (препарати інтерферону та його індуктори).
 
Застосування комплексної терапії герпесвірусних інфекцій має декілька вагомих переваг:
-         комплексний підхід дозволяє більш ефективно пригнічувати вірусну інфекцію, впливаючи на основні причини її розвитку;
-         можливість зменшення дози та тривалості застосування противірусних хіміопрепаратів (зниження ризику розвитку побічних реакцій та токсичного навантаження на організм хворого);
-         скорочення тривалості загострення та зменшення строків лікування;
-         адекватна імунокорекція сприяє збільшенню тривалості безрецидивного періоду.
 
До імуномодулюючих засобів, які застосовують для лікування герпесвірусних інфекцій відносять препарати інтерферону (природні та синтетичні) та його індуктори. Препарати інтерферону запобігають розмноженню вірусу всередині клітини та запускають каскад імунних реакцій всередині клітини, направлених на знищення вірусу. Проте такі препарати сприймаються організмом людини як чужорідні, що провокує розвиток ряду побічних явищ: алергічні реакції, головний біль, біль у м’язах та суглобах, загальне занедужання, набряки, аритмії, неврологічні розлади. Тому часто при лікуванні препаратами виникає необхідність використання симптоматичних засобів.
Безпечнішими є індуктори ендогенного інтерферону – препарати, які стимулюють вироблення клітиною власних інтерферонів. Зазвичай, індуктори сприяють синтезу в організмі інтерферонів в необхідній терапевтичній кількості, без симптомів передозування, при відсутності побічних явищ, які характерні при використанні препаратів інтерферонів.

Існують  також препарати змішаного механізму дії, які проявляють водночас як противірусну, так і імуномодулюючу активність. Пряма противірусна дія забезпечує порушення процесів розмноження та розповсюдження вірусу герпесу в організмі, а індукція синтезу ендогенного інтерферону стимулює клітинні та гуморальні реакції імунітету, сприяє знищенню вірусу та попереджає розвиток рецидивів герпесвірусної інфекції у майбутньому.